Меланома

Меланома – злоякісна пухлина, яка розвивається з клітин (меланоцитів), що відрізняються інтенсивним забарвленням і здатні виробляти пігмент меланін. Меланома частіше зустрічається на відкритих ділянках тіла, які чутливі до дії сонячних променів. При цьому у жінок новоутворення частіше розташовується на шкірі нижніх кінцівок, у чоловіків – на тулубі. Іноді меланома може утворюватися і на інших ділянках тіла: сітківці ока, слизових оболонках, анусі і піхві, а також на шкірі нижніх кінцівок, тулуба та обличчя. Лікування пухлини залежить від стадії хвороби. Слід зазначити, що не кожен вид невусів однаково схильний до злоякісності. Рання діагностика меланоми має найважливіше значення і істотно збільшує шанси хворого на одужання.

Меланома може виникати у людей будь-якого віку, в тому числі і у підлітків. Це небезпечне захворювання, що вимагає негайного лікування. У більшості випадків злоякісне утворення локалізовано на шкірі, його неважко виявити в початковій стадії, коли можливе ефективне лікування.

Діагностика

Першим етапом діагностики є огляд онколога або дерматолога. При постановці діагнозу використовують такі методи, як дерматоскопія, біопсія і гістологічне дослідження. Для вивчення поширеності процесу проводять дослідження «сторожового» лімфовузла, а також додаткові дослідження (комп'ютерна томографія, ультразвукове дослідження і т. д.).

Ці методики широко використовують фахівці ЛІСОД, що дає можливість точно діагностувати ступінь поширення захворювання і об'єм необхідної терапії.

Лікування

Лікування меланоми залежить від стадії розвитку хвороби. При наявності первинного осередку без метастазів застосовують оперативне лікування з широким висіченням. Іноді після такого висічення утворюються досить великі дефекти, які вимагають закриття складними клаптями шкіри з інших ділянок тіла. Особливо це стосується функціонально активних зон – кінцівок та обличчя. В ЛІСОД цей етап виконує досвідчений пластичний хірург.

При наявності метастазів меланоми в регіонарні лімфатичні вузли додатково проводять висічення регіонарних лімфовузлів, лікування протипухлинними засобами поєднують з імунотерапією. Щоб визначити, чи уражені лімфатичні вузли, якщо на те немає явних вказівок, можливе проведення процедури виявлення «сторожового» лімфовузла. Цей лімфовузол першим отримує лімфу із зони пухлини і є першим лімфовузлом, в якому розвиваються метастази. Якщо ж в «сторожовому» вузлі метастазів не виявлено, то ймовірність їх поширення в інші лімфовузли не перевищує 2-3%. Таким чином, досліджуючи стан «сторожового» лімфовузла, ми з дуже високим ступенем достовірності можемо судити про стан всіх інших лімфовузлів і позбавити багатьох пацієнтів від травматичних операцій та пов'язаних з ними можливих ускладнень.

При неможливості проведення хірургічного лікування альтернативою виступають сучасні методи хіміотерапії, які широко використовуються в ЛІСОД. Схему хіміотерапії для пацієнтів підбирають сугубо індивідуально, враховуючи всі критерії. Кількість курсів хіміотерапії залежить від перебігу захворювання. Після мінімальної кількості циклів пацієнту проводять контрольне обстеження, наприклад комп'ютерну томографію або ПЕТ-КТ, за результатами яких оцінюють ефективність терапії.

У лікуванні меланом також використовується променева терапія. Застосування лінійних прискорювачів із залученням комп'ютерної томографії та складних комп'ютерних програм дає можливість отримати тривимірне зображення пухлини і здорових органів. При цьому до пухлини підводиться необхідна доза опромінення, тоді як на навколишні органи і тканини випромінювання практично не поширюється. Це дозволяє істотно знизити частоту побічних явищ і ускладнень променевої терапії.

Симптоми

Клінічно перехід доброякісної пігментної плями в злоякісну меланому характеризується наступними симптомами:

• зростанням плями і затвердінням;
• посиленням пігментації або, навпаки, ослабленням її;
• появою застійних явищ навколо плями;
• розвитком пігментних або непігментних розростань, що йдуть від пігментної плями в різні боки.

Іноді першим симптомом меланоми є збільшення регіонарних лімфатичних вузлів, тоді як сама пігментна пляма або папілома не має ознак збільшення або іноді навіть дещо зменшується в своїх розмірах і в інтенсивності пігментації. Збільшення пігментної плями (папіломи) і ущільнення її є першими і найбільш постійними ознаками злоякісного перетворення родимих плям. Нерідко поряд із пігментною плямою з'являються інші дрібні вузлики, частіше пігментовані, рідше не пігментовані.

Особливе значення надається пігментним або непігментним радіальним розростанням, що розходяться від первинної пухлини в різні боки і несуть із собою поширення процесу в нормальну шкіру і сусідні тканини.

Нарешті, досить значна група пухлин з'являється без певних причин –   спочатку у вигляді доброякісного ущільнення, папіломи, пігментованого утворення, яке іноді довгий не збільшується.

Фактори ризику

Найбільш значущими факторами, що впливають на виникнення меланоми, є:

• сонячна радіація;
• сонячні опіки.

Більшість ракових захворювань шкіри, в тому числі і меланома, викликані надмірним ультрафіолетовим випромінюванням. Під впливом УФ підвищується ймовірність генетичних порушень в клітинах, що може призвести до утворення пухлини. Допомогти хворому може тільки своєчасне лікування меланоми шкіри.

Групи ризику

• Значно збільшується ризик захворювання на меланому, якщо раніше вже був встановлений аналогічний діагноз або виявлений будь-який інший рак шкіри.
• Сімейна історія. Якщо найближчі родичі (особливо два і більше) вже стикалися з цим захворюванням, то ризик виникнення меланоми значно збільшується.
• Літній вік. У людей в літньому віці частіше трапляється захворювання на меланому.
• Травматизація. Травма невуса (як одноразова, так і багаторазова).

 

Профілактика

Основною профілактикою є запобігання надлишкового ультрафіолетового опромінення.

Питання та відповіді

В розділі публікуються питання пацієнтів і відповіді наших фахівців. Питання кожної людини стосується конкретної проблеми, що пов'язана з її захворюванням. Пацієнтам відповідають ізраїльські клінічні онкологи та головний лікар ЛIСОД, д.м. н., професор Алла Вінницька.

Висновки фахівців грунтуються на знаннях принципів доказової медицини та професійному досвіді, відповідають виключно наданим даним, мають ознайомчий характер і не є рекомендацією лікаря.

Основна мета розділу – надати інформацію пацієнтові та його родині для того, щоб вони разом із спеціалістом прийняли рішення про вид лікування. Тактика, яка була вам запропонована, може відрізнятися від принципів, що викладені у відповідях наших фахівців. Не соромтеся поставити лікарю запитання про причини відмінностей. Ви повинні бути впевнені що отримуєте правильне лікування.