РАК ЖОВЧНОГО МІХУРА

Нове в розумінні хвороби

Молекулярні механізми, які відіграють важливу роль у розвитку пухлини жовчного міхура, сьогодні знаходяться в процесі вивчення. Як показали останні дослідження, фактор росту сполучної тканини відіграє певну роль в патологічних процесах і є більш активним в клітинах пухлини жовчного міхура. Фактор росту сполучної тканини поступово і прогресивно активується від хронічного холециститу до дисплазії, а потім – до ранньої та пізньої стадії раку жовчного міхура.

Вчені вважають, що подальше вивчення і розуміння настільки тонких механізмів буде поштовхом для розвитку нових методів лікування раку жовчного міхура.

Читати повністю Приховати

Рак жовчного міхура (РЖП) – рідкісне захворювання, яке розвивається при жовчнокам'яній хворобі, хронічному холециститі. Серед злоякісних пухлин органів шлунково-кишкового тракту рак жовчного міхура знаходиться на п'ятому місці. Виявляють пухлинний процес в більшості випадків у жінок після 50 років. У 70% випадків рак жовчного міхура представлений аденокарциномой, в інших випадках – папілярним або плоскоклітинним раком.

Пухлина розташовується на шийці і дні міхура. Хворобу необхідно діагностувати і почати лікувати якомога раніше, бо пухлина може швидко прогресувати і вражати інші органи. Особливість РЖП саме в його злоякісності та місцевому поширенні в печінку. Відбувається метастазування в найближчі тканини, підшлункову залозу, парааортальну клітковину. Прогноз в таких випадках, як правило, несприятливий. Щоб не запускати хворобу, необхідно звернутися до онколога при перших тривожних ознаках. Фахівці LISOD володіють сучасними методами лікування раку жовчного міхура.

Діагностика

В LISOD для діагностики раку жовчного міхура застосовують методи, що відповідають світовим медичним стандартам.

  • Лабораторні дослідження проводять в клінічній лабораторії на сучасному устаткуванні. Для діагностики використовується спеціальна спектральна система, що дозволяє отримувати результати з високою точністю. На наявність захворювання печінки або жовчного міхура, в тому числі і раку жовчного міхура, вказує підвищення рівня білірубіну. Також дослідження рівнів лужної фосфатази і аспартата амінотрансферази допомагає виявити захворювання жовчного міхура.
  • УЗД дозволяє виявити не тільки пухлину, але і її поширення на стінки жовчного міхура і печінки. Цей метод особливо ефективний, якщо застосовується під час ендоскопії або лапароскопії. Така методика дає можливість досліджувати жовчний міхур з близької відстані.
  • Комп'ютерна томографія (КТ) використовується як при первинній діагностиці, так і при визначенні стадії пухлини. Крім того, уточнюється стан підшлункової залози і печінки. Це дозволяє фахівцям LISOD правильно планувати оперативне лікування.
  • Холангіографія (контрастне дослідження жовчних ходів) також допомагає в діагностиці пухлин жовчного міхура.
  • Лапароскопія. Через невеликий розріз вводиться лапароскоп в черевну порожнину для огляду внутрішніх органів. Під час цього дослідження роблять біопсію (взяття підозрілої ділянки тканини для мікроскопічного дослідження) та уточнюють стадію (поширеність) пухлини.

В LISOD при проведенні подібних операцій використовується сучасне ендоскопічне та лапароскопічне обладнання, на якому працюють провідні фахівці – ендоскопічні хірурги, які володіють такими методами (як діагностики, так і виконання оперативних втручань в повному обсязі). Лапароскопічний метод дозволяє поставити точний діагноз, визначитися з обсягом і стадією процесу, а також вибрати тактику лікування.

Проведення всебічного обстеження дає можливість фахівцям LISOD підтвердити або спростувати діагноз раку жовчного міхура.

Лікування

Повну інформацію про діагностику і лікування цього виду раку вам нададуть консультанти Контакт-центру LISOD:

  • 0-800-500-110 (безкоштовно для дзвінків зі стаціонарних телефонів по Україні)
  • або +38 044 520 94 00 - щодня з 08:00 до 20:00.

Хірургічний метод є основним у лікуванні раку жовчного міхура.

При раку жовчного міхура проводять холецистектомію – хірургічне видалення жовчного міхура і навколишніх тканин. Можливо також видалення регіонарних (сусідніх) лімфатичних вузлів. При оперативних втручаннях на жовчному міхурі в LISOD застосовують лапароскопічний метод.

Лапароскопія жовчного міхура полягає в тому, що через невеликі розрізи (0.5 - 1.5 см) спеціальним оптичним приладом лапароскопом (телескопічна трубка, що містить систему лінз і приєднана до відеокамери) проникають в черевну порожнину. Таким чином, на екрані монітора хірург бачить операційне поле і має можливість дуже тонкими спеціальними інструментами новоутворення посікти. Потім тканини вміщують в спеціальні мішечки-контейнери і видаляють. Лапароскопія жовчного міхура – метод малотравматичний, легше переноситься, менше виникає побічних реакцій.

При неоперабельних випадках проводять хіміотерапевтичне лікування, а іноді, за показаннями, призначають радіотерапію.

Симптоми

Частими ознаками раку жовчного міхура є біль, збільшення печінки, пухлиноподібне утворення в животі. Іноді спостерігається шлункова диспепсія, біль в області жовчного міхура. Біль локалізується в правому підребер'ї і надчеревній ділянці, віддає в праве плече. Аналогічний біль буває при холециститі. У більшості випадків рак жовчного міхура поєднується із жовчнокам'яною хворобою і холециститом.

Внаслідок закупорки загальної жовчної протоки з'являється жовтяниця, яка, на відміну від закупорки протоки каменем, розвивається без попередньої печінкової коліки і підвищення температури. Анемія спостерігається рідко, не буває помітного схуднення.

Фактори ризику

Сьогодні відомі деякі фактори ризику, які підвищують ймовірність виникнення раку жовчного міхура. Однак наявність одного або навіть декількох таких факторів ще не означає обов'язковий розвиток раку.

  • Камені жовчного міхура і його запалення. У 75-90% хворих пухлинами жовчного міхура були камені або ознаки хронічного запалення цого органу. У людей з великими каменями жовчного міхура ймовірність розвитку пухлини була вищою порівняно з хворими, що мали кілька дрібних каменів. Однак потрібно мати на увазі, що у більшості людей із камінням жовчного міхура рак ніколи не виникне.
  • "Порцеляновий" жовчний міхур. У хворих з важким запаленням жовчного міхура його стінки можуть бути покриті кальцієвими відкладаннями, що значно підвищує ризик розвитку раку. Тому ми рекомендуємо видалення такого жовчного міхура.
  • Черевний тиф. У людей, інфікованих бактерією сальмонелою, що викликає черевний тиф, ризик розвитку раку жовчного міхура підвищений в 6 разів. Однак черевний тиф є рідкісним захворюванням.
  • Кісти загальної жовчної протоки містять жовч, можуть збільшуватися в розмірах і містити ділянки передпухлинних змін, що підвищує ризик розвитку раку жовчного міхура.
  • Куріння сигарет також підвищує ризик виникнення раку жовчного міхура.
  • Професійні шкідливості. У працівників гумової та металургійної промисловості підвищений ризик розвитку раку жовчного міхура в результаті впливу ряда хімічних речовин, наприклад нітрозамінів.
  • Вади розвитку панкреатобіліарної зони в області злиття проток печінки, жовчного міхура та підшлункової залози підвищують ризик розвитку раку жовчного міхура.
  • Вік. Більшість хворих раком жовчного міхура старше 70 років.
  • Поліпи жовчного міхура в розмірі 1 см і більше нерідко перетворюються в злоякісну пухлину. Тому ми рекомендуємо видалення жовчного міхура у цієї категорії людей.
  • Ожиріння також є фактором ризику виникнення раку жовчного міхура.
  • Дієта. Високий вміст вуглеводів і низький вміст клітковини підвищує ймовірність виникнення пухлин жовчного міхура.
  • Helicobacter pylori. Наявність такої інфекції збільшує ризик розвитку як виразок шлунка і 12-палої кишки, так і виникнення каменів і раку жовчного міхура.

Профілактика

У більшості випадків запобігти розвитку раку жовчного міхура неможливо. Однак деяких факторів ризику можна уникнути.

  • Збереження нормальної ваги – одна з можливостей зниження ризику виникнення як раку цієї локалізації, так і інших пухлин (товстої кишки, передміхурової залози, матки, нирок, молочної залози).
  • Достатнє споживання овочів і фруктів і обмеження споживання тваринних жирів можуть знизити ризик розвитку раку жовчного міхура.
  • Щоденна фізична активність – ще один шлях зниження ризику виникнення раку жовчного міхура.
  • Відмова від куріння також знижує ризик розвитку раку жовчного міхура.
  • Лікування каменів жовчного міхура зменшує ймовірність хронічного запалення і ризик розвитку раку.

 

Питання та відповіді

В розділі публікуються питання пацієнтів і відповіді наших фахівців. Питання кожної людини стосується конкретної проблеми, що пов'язана з її захворюванням. Пацієнтам відповідають ізраїльські клінічні онкологи та головний лікар LISOD, д.м. н., професор Алла Вінницька.

Висновки фахівців грунтуються на знаннях принципів доказової медицини та професійному досвіді, відповідають виключно наданим даним, мають ознайомчий характер і не є рекомендацією лікаря.

Основна мета розділу – надати інформацію пацієнтові та його родині для того, щоб вони разом із спеціалістом прийняли рішення про вид лікування. Тактика, яка була вам запропонована, може відрізнятися від принципів, що викладені у відповідях наших фахівців. Не соромтеся поставити лікарю запитання про причини відмінностей. Ви повинні бути впевнені що отримуєте правильне лікування.

Задати своє питання лікарю