Онкологія і секс. Про «це» — з онкогінекологом професором Аллою Вінницькою
У кінці 1990-х на телебаченні йшла одна з найбільш культових і абсолютно нових для того часу передач «Про це». Ток-шоу стало справжньою революцією на пострадянському просторі: про секс, нарешті, почали говорити відкрито. Сьогодні відверті обговорення — буденність. Про «це» — в інтернеті, журналах, газетах, телевізійних шоу, рекламі: на будь-який смак. Немає проблеми... але, як виявилося, — не в усіх.
Ми говоримо про онкологію і сексуальність із професором Аллою Вінницькою — відомим в Україні і в Європі онкогінекологом, головним лікарем Лікарні ізраїльської онкології LISOD.
— Алло Борисівно, чому виникають проблеми в сексі у людей, які проходять або закінчили онкологічне лікування?
— Проблеми виникають, тому що онкологічне лікування накладає відбиток на фізичний стан, на спосіб життя, незалежно від того, в якому органі виникла пухлина. Це може бути рак молочної залози, гінекологічний рак, пухлини шлунка, кишечника та інші. Багатьом пацієнтам призначають хіміотерапію, яка супроводжується побічними явищами: слабкістю, нудотою. Іноді доводиться виводити колостому (кишку) на передню черевну стінку при раку кишечника, в тому числі й у молодих жінок. Часто буває, що ми ставимо нефростоми, і пацієнти ходять якийсь час із «трубочками».
Зрозуміло, що людині важко переступити фізичні прояви своєї хвороби. Проблеми є, ніхто цього не заперечує, але біда в тому, що їх не обговорюють з лікарем, намагаються не приділяти їм уваги, якось «обходити» питання сексу.
— Ми з вами говоримо відкрито. Що робити?
— Перш за все, зрозуміти, що життя і під час лікування, і після нього не закінчується. Воно триває, просто потрібно інакше розставити пріоритети. Так, жінка звикла відчувати себе красивою, привабливою, а тут раптом вона зі стомою або ослаблена, схудла, чи, навпаки, набрала зайві кілограми через специфіку лікування. І що? Це життя, нехай... трошки інше. І ось тут настає момент істини, коли дуже важливе взаєморозуміння між партнерами.
На жаль, в нашій культурі не прийнято обговорювати ці теми в сім'ї. Тож вони і не обговорюються, ніби і проблеми не існує. А я кожен раз питаю пацієнток на прийомі: «Ви говорили зі своїм чоловіком або партнером про ці проблеми?» Найчастіше мені відповідають: «Ні, що ви, мені незручно, мені соромно, нехай вже якось буде, як є...» Але ж і в чоловіка таке ставлення. Він не знає, що може собі дозволити, він теж боїться — боїться образити, боїться зробити боляче. Він не розуміє, що може, а що ні.
Потрібно відверто говорити про це. Адже не секрет, що дружині вивели стому або у неї була якась інша операція — чоловік про це знає. Потрібно не соромитися близької людини, а обговорити і разом знайти якісь шляхи вирішення. І ключове слово тут — разом.
— Багатьом говорити важче, ніж якось змиритися з ситуацією.
— Тут кожен обирає самостійно. І дуже важлива відверта розмова на прийомі в онколога. Лікар не завжди згадує про такі проблеми. Живий пацієнт, здоровий — і добре. Але якість життя визначається не тільки тим, що людина не лежить, а ходить. Якість життя включає і секс. І самим лікарям потрібно більше розмовляти з пацієнтами на цю тему, а чоловікам і жінкам теж не соромитися і відверто говорити з лікарем про свої проблеми, ставити питання. І все ж найголовніше — це спілкування з партнером, коли можна обговорити і знайти для себе інші варіанти сексу, не відмовляючись від нього.
— Жінки зазвичай більш болісно, ніж чоловіки, сприймають фізичні проблеми, пов'язані з лікуванням. Як бути?
— Так, для жінки завжди трагедія — втратити молочну залозу, якщо вона оперується з приводу раку молочної залози. Навіть втрата волосся під час хіміотерапії може викликати депресію. Але це ж просто хвороба. Жінка одужає, і все буде добре. Розуміння, підтримка і прийняття з боку партнера — ось, що потрібно. Ми намагаємося робити органозберігаючі операції, щоб жінка не відчувала дискомфорту, не переживала з приводу зовнішнього вигляду. Навіть коли повністю видаляємо молочну залозу, наша пацієнтка залишається з грудьми. Проводимо онкопластичні операції, використовуємо нові підходи, завжди намагаємося зберегти привабливість жінки. Це для нас так само важливо, як і для наших пацієнток. Але, в будь-якому випадку, ані втрата грудей, ані випадіння волосся, ані набір ваги, ані схуднення під час лікування не можуть зруйнувати любов, якщо вона є, і не повинні бути перешкодою для сексу.
— Напевно, найбільше проблем і побоювань викликає лікування гінекологічного раку?
— Так, хоча немає жодних причин для цього. Я розумію, що крім загальних переживань через операцію, накладається ще й той факт, що лікування гінекологічного раку проходить на статевих органах. Це чомусь викликає страх, і пацієнти довго уникають інтимних відносин. Але обмежень майже немає. Єдине, про що ми просимо, якщо жінка прооперована в повному обсязі, утриматися від сексу до двох з половиною місяців. А далі потрібно переходити до нормального статевого життя.
Те ж стосується і променевої терапії: після неї немає протипоказань для сексу. Більше того, ми намагаємося врахувати всі моменти і допомогти жінкам. Наприклад, коли проводимо лікування методом брахітерапії, опромінюється слизова піхви і можуть розвинутися певні процеси, які вкорочують піхву. Може потоншати слизова, виникнути сухість через порушення функції яєчників у процесі лікування. Це теж перешкоджає статевому життю.
Але ми робимо все, щоб максимально зберегти якість життя наших пацієнток. Після брахітерапії видаємо спеціальні аплікатори, що допомагають сформувати нормальну піхву без укорочення і стенозу. Їх потрібно використовувати протягом року. Вони не заважають статевому життю, оскільки вставляються тричі на тиждень на 10-15 хвилин. У жінки буде надалі нормальний секс, яким вона зможе насолоджуватися. Що стосується сухості, ніхто не відміняв будь гелі-лубриканти — вони дуже спрощують сексуальне життя.
— Ви розповіли про фізичні проблеми, а жінки скаржаться і на відсутність бажання.
— Я думаю, що все взаємопов’язане. «Немає бажання» виникає через страх болю і нерозуміння свого організму. Я часто чую від пацієнток: «Боюся, що там щось порушиться». Ось моя відповідь. Дорогі жінки, «там» нічого не порушиться і нічого не станеться! Ви абсолютно здорові, якщо вилікувалися від раку. Повертайтеся до нормального життя і отримуйте задоволення.
— Може, жінкам потрібна допомога психолога?
— Проблеми дуже переплітаються. Я думаю, якщо гінеколог не бачить зі свого боку причин, наприклад, різкого вкорочення або стенозу піхви, тобто немає механічних перешкод для сексу, тоді варто звернутися до психолога.
Але й гінеколог повинен виступати як психолог: акцентувати увагу жінки, показати їй, що не потрібно боятися обговорювати проблеми, що немає жодних табу, що це нормальна сторона людського життя, без якої ми не обходимося. Тобто обійтися, звичайно, можна, але не потрібно, якщо є можливість не обходитися.
Жінка іноді робить вигляд, що проблеми не існує, щоб уникнути відвертої розмови з партнером. Їй простіше під приводом «мені не можна» або «я не хочу» відмовитися від сексу, відійти в сторону і взагалі нічого не робити для того, щоб налагодити відносини. Так неправильно, і це загальна проблема, не тільки наших жінок.
На Конгресі гінекологічних онкологів, який проходив наприкінці минулого року у Відні, темі сексу в онкології була присвячена окрема секція. Спеціально приїхала психотерапевт з Канади, представила яскраву вражаючу доповідь. Секція викликала величезний інтерес у гінекологів із різних країн, тому що, мушу зізнатися, ми всі стикалися, але не приділяли достатньо уваги цьому питанню.
Зараз я часто запитую пацієнток: «А як ваше сексуальне життя?» Дізнаюся багато нового. Є жінки, які, як і до хвороби, займаються сексом, у них все нормально в цьому плані, а є ті, які кажуть: «Що ви? Я ще навіть не пробувала, лише півроку минуло після лікування». Мені тільки залишається відповісти: «Як не пробувала? Півроку? Так не можна, ви ж абсолютно здорова людина». Вони не знають, не розповідають про це самі, не питають лікаря, потрапляючи в безвихідь. З лікарем потрібно обов'язково говорити про всі проблеми!
— Як жінці знайти того самого кращого, улюбленого гінеколога або онкогінеколога, якому можна і хочеться довірити сокровенне?
— Як і будь-якого фахівця — на інтуїтивному рівні. Повинна зізнатися, що не кожен гінеколог готовий вислуховувати. Онкогінекологи частіше вникають в ці проблеми, тому що ми з ними весь час стикаємося. Ми розуміємо, що може перешкоджати нормальному сексуальному життю і допомагаємо жінкам. Серед гінекологів, напевно, теж є лікарі, які з такою ситуацією прекрасно впораються, а є й ті, які цього просто не зрозуміють — усе, як і в будь-який інший професії. Як обрати? Немає універсального рецепта. Вибирайте серцем.
— Є ще проблема, дуже серйозна, через яку іноді розпадається сім'я. Як ви думаєте, чи варто чоловікам розповідати подробиці операцій?
— На жаль, сім'ї руйнуються часто. У мене своє ставлення до цього. Я вважаю, що не потрібно розповідати чоловікові про нюанси своїх чисто жіночих проблем. Необов'язково про всі хвороби доповідати чоловікові. Є моменти, які можна обговорювати разом, а є такі, на яких не варто акцентувати. Необов'язково розповідати, що видалили, де видалили. Чоловіки бувають різні. На сексуальне життя це ніяк не впливає, але психологічно його може пригнічувати, що у жінки щось видалено. Мені здається, що жінки не повинні повідомляти чоловікові про весь обсяг своїх операцій. А з іншого боку, якщо він пішов, так, може, й слава Богу. Якщо він через операцію кинув дружину, це не та людина, яка має бути поруч. Є чоловіки, які все знають і самі розпитують і дружину, і лікаря, — це люблячі чоловіки. А ті, які кидають, нехай ідуть, вони не потрібні.
Ситуації, звичайно, дуже індивідуальні, і кожна жінка повинна проявити вроджену мудрість, розуміючи, що треба говорити, а що ні, — не брехати, а просто обійти якісь моменти.
— А якщо чоловік розпитує лікаря?
— Ми завжди зберігаємо лікарську таємницю, розповідаємо тільки те, що нам дозволить жінка, тому що це наша пацієнтка, і ми завжди на її боці, завжди її захистимо. Якщо вона не хоче говорити про повний обсяг операції, ми ніколи нікому не скажемо, навіть якщо чоловік буде наполягати. Він не має права знати без згоди дружини. Ми відповідаємо, що про все можете запитати у своєї дружини, і вона вам розповість.
— Ви за секс?
— Однозначно. Найбільший страх пацієнта і тривога у нас, онкологів, — ймовірність рецидиву. Саме в тому і підступність раку, що з якихось причин він може повертатися. Таких причин може бути кілька, і одна з них — слабкий імунітет, коли немає захисту організму від виникнення нових злоякісних клітин. Але ні таблетками, ні уколами, ні примочками імунну систему не підтримати. Імунна система — ніби дзеркало гармонійної особистості. Жити в гармонії з собою, отримувати задоволення від життя — ось, що важливо.
— Алло Борисівно, здається, ви зробили відкриття — секс як профілактика рецидиву?
— Думаю, так, адже секс як важлива складова входить в гармонію нашого світу. Багато переглядають ставлення до життя після хвороби, після лікування; змінюється сприйняття. Я чую від пацієнток: «Боже, я просто існувала, я тільки зараз починаю жити. А чи можна мені це? А що ще можна?»
— І яка ваша відповідь?
— Можна все! Так, ви перенесли онкологічне захворювання, але ви пройшли лікування і зараз здорові. Робіть, що вам хочеться. Вам можна випити мартіні або шампанське, вам можна займатися спортом, вам можна поїхати на курорт, можна кататися на лижах або плавати в морі. І вам потрібен хороший секс. Все це зміцнює імунітет. Живіть повноцінним нормальним щасливим життям. Все погане позаду. Повертайтеся до роботи, не сидіть вдома. Будьте серед людей, будьте красунею. Тоді і бажання повернеться, і чоловіки будуть чудові у вашому житті.
Розмовляла Наталія Твердохліб